Вівці — єдиний вид сільськогосподарських тварин, які дають найбільш різноманітну продукцію: сировину для легкої промисловості — вовну, овчини, смушки, вовновий жир та високопоживні продукти харчування — м'ясо, молоко, жир. їх особливістю є скоростиглість, невибагливість та універсальність.
У світі розводять приблизно 600 порід овець і велику кількість генетично відокремлених популяцій самого різного напрямку продуктивності. Цей вид сільськогосподарських тварин є одним з найпоширеніших і розводиться практично по всій планеті, але найбільше розповсюдження отримав у регіонах Азії, Європи, Австралії, Нової Зеландії. В Україні також з прадавніх часів розводили овець, що підтверджено археологічними матеріалами та історичними літописами.
На кінець вісімдесятих років двадцятого сторіччя в колективних господарствах держави нараховувалося близько 10 млн. голів. Сьогодні, через відомі соціально-економічні чинники, загальна чисельність овець дуже скорочена, але завдяки зусиллям, ентузіазму науковців, патріотів вівчарства породне різноманіття, племінна база збереглися. Залишився на високому рівні генетичний потенціал продуктивності, який досягнуто зусиллями декількох поколінь вітчизняних селекціонерів. Серед них такі відомі не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами вчені, як М.Ф.Іванов, А.К.Гребінь, З.В.Спешнєва, І.Л.Перегон, І.Д.Козлов, К.П.Лєтучев, П.І.Польська, М.В.Штомпель, В.Г.Шуваєв, Г.К.Даниленко, В.К.Чепур, В.І.Король, Я.Ф.Сулима, Т.О.Черномиз, Д.М.Охотіна, І.А.Помітун, І.О.Світличний, Т.Г.Болотова та багато інших.
Вітчизняний генофонд складається з різних за напрямком продуктивності порід і типів овець, зокрема:

    • тонкорунні:  асканійська   тонкорунна з таврійським внутрішньопородним типом; прекос з закарпатським та харківським типами;
    • напівтонкорунні: цигайська з приазовським та кримським, асканійська м'ясо-вовнова з кросбредним, чорноголовим, одеським, буковинським та дніпропетровським типами;
    • смушкові: каракульська, сокільська породи та асканійський тип багатоплідного каракулю;
    • грубововнові:  українська гірськокарпатська порода.

В даний час створення нових порід, типів і ліній овець, пристосованих до різних природно-кліматичних умов нашої країни, розробка сучасних прогресивних технологій виробництва і переробки продукції вівчарства зумовлюється соціально-економічними умовами розвитку суспільства, рівнем фундаментальних теоретичних знань, успіхами галузевої науки і ефективністю використання наукових досягнень у виробництві.

Сьогодні над вирішенням проблем галузі під науково-методичним керівництвом Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства плідно працюють науковці восьми науково-дослідних установ системи УААН (Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова «Асканія-Нова», Інститут тваринництва, Інститут біології тварин, Інститут землеробства і тваринництва західного регіону, Інститут тваринництва центральних районів, Буковинський інститут АПВ, Закарпатський інститут АПВ, Кримський інститут АПВ, Коломийська та Гірськокарпатська ДСДС) та аграрних університетів: НАУ, Херсонський ДАУ, Одеський ДАУ, Луганський ДАУ, Дніпропетровський ДАУ, Харківська ЗВА.
Взагалі, науковою спільнотою вівчарів України накопичено багатий теоретичний та практичний матеріал з селекції, генетики, технології, біотехнології, годівлі овець. Проте підсумкового універсального наукового видання, в якому було б висвітлено досягнення вітчизняних вчених різних напрямів наукових досліджень цього виду сільськогосподарських тварин, з яким міг би познайомитися найширший загал зацікавлених читачів, до цього часу підготовлено не було. Тому за ініціативою провідних вчених Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства систематизовано накопичений матеріал і видано на розсуд наукової спільноти у вигляді книги під назвою «ВІВЧАРСТВО УКРАЇНИ»

НАУКОВЕ ВИДАННЯ
Назва: «ВІВЧАРСТВО УКРАЇНИ»
Авторський  колектив: В.М.Іовенко, П.І.Польська, О.Г.Антонець, В.М.Бова, Т.Г.Болотова, В.І.Вороненко, О.І.Горлов, Г.К.Даниленко, П.Г.Жарук, Г.П.Калащук, І.В.Лобачова, В.М.Нечмілов,  Л.О.Сиротюк, Е.Е.Тетерятник, М.М.Туринський, О.Д.Горлова, Л.В.Жарук, Л.С.Шелест, М.Ф.Попов, І.С.Шинкаренко, В.Д.Денисова, Н.А.Кудрик, В.С.Яковчук, І.А.Помітун, В.В.Гуменюк, Т.О.Черномиз, В.М.Туринський, В.К.Чепур, В.А.Сухарльов, Т.І.Нежлукченко
Редактори: С. Шевченко, Т. Пономарьова, О. Шевчук
Технічний редактор С. Старощук
Комп'ютерна верстка Ю. Матвієнка
Коректори: Н. Симоненко, Ю. Лищук

ЗМІСТ ВИДАННЯ:

ВСТУП

I. ІСТОРІЯ ВІВЧАРСТВА УКРАЇНИ (Гуменюк В.В.)

1.1. Розвиток і становлення грубо вовнового та мериносового вівчарства у дореволюційний період (Іовенко В.М., Жарук Л.В.)
1.2. Післяреволюційний та сучасний періоди (1917-2002 рр.) (Жарук Л.В., Шелест Л.С.)
1.3. Вівчарство у світі та в Україні (Туринський В.М.)
1.4. Сучасний стан та перспективи розвитку галузі вівчарства (Жарук Л.В.)
1.5. Ринок товарної продукції вівчарства. Технологічні та організаційні рішення підвищення ефективності виробництва і переробки вовни (Туринський В.М.)
1.6. Національний науковий селекційно генетичний центр з вівчарства в Асканії-Нова — формування, стан та перспективи (Вороненко В.І., Туринський В.М.)
1.7. Головні досягнення вчених-селекціонерів у вівчарстві за післявоєнний період (Туринський В.М., Вороненко В. І.)

II. ПОРОДИ І ТИПИ ОВЕЦЬ ВІТЧИЗНЯНОЇ СЕЛЕКЦІЇ

2.1. Асканійська тонкорунна порода
2.1.1. Історія створення та характеристика продуктивності (Даниленко Г.К., Антонець О.Г)
2.1.2. Таврійський тип асканійської тонкорунної породи (Даниленко Г.К., Антонець О.Г.)
2.1.3. Генеалогічна структура асканійської тонкорунної породи (Даниленко Г.К., Антонець О.Г.)
2.1.4. Племінні заводи асканійської тонкорунної породи (Даниленко Г.К., Антонець О.Г.)
2.1.5. Племінні репродуктори овець асканійської тонкорунної породи (Даниленко Г.К., Антонець О.Г.)
2.1.6. Продуктивність овець та вовнові якості таврійського типу асканійської тонкорунної породи (Болотова Т.І., Нежлукченко Т.Г.)
2.1.7. Перспективи розвитку породи і методи селекції в племінних заводах та племрепродукторах (Даниленко Г.К., Антонець О.Г.)
2.1.8. Особливості годівлі овець асканійської тонкорунної породи
2.2. Цигайська порода овець (Жарук П.Г.)
2.2.1. Походження цигайських овець
2.2.2. Методи створення типів цигайських овець
2.2.3. Характеристика бажаного типу цигайських овець
2.2.4. Організація та напрями селекції з цигайською породою
2.2.5. Характеристика суб'єктів племінної справи
2.2.6. Продуктивні якості цигайських овець
2.2.7. Селекційно-генетичні параметри основних продуктивних ознак овець
2.2.8. Годівля овець
2.3. Асканійська м'ясо-вовнова порода овець із кросбредною вовною (Польська П.І., КалащукГ.П., Черномиз ТО., Чепур В.К.)
2.3.1. Методи виведення асканійської м'ясо-вовнової породи овець із кросбредною вовною
2.3.1.1. Методи виведення інтенсивних типів м'ясо-вовнових овець асканійської селекції
2.3.1.2. Ефективність використання асканійських м'ясо-вовнових баранів-плідників
2.3.1.3. Використання баранів інтенсивних типів асканійської селекції для виведення асканійської м'ясо-вовнової породи овець з п'ятьма внутрішньопородними типами
2.3.2. Результати апробації новоствореної породи
2.3.3. Племінна база новоствореної породи
2.3.3.1. Генетичні ресурси внутрішньопородних типів
2.3.4. Генеалогічна структура породи
2.3.5. Основні принципи селекції
2.3.5.1. Методичні прийоми поглибленої селекції
2.3.5.2. Оцінка баранів за якістю потомства
2.3.5.3. Підвищення генетичного потенціалу продуктивності овець
2.3.5.4. Особливості племінної роботи з породою в товарних господарствах
2.3.5.5. Організаційні заходи племінної роботи з породою
2.3.6. Особливості утримання, годівлі та відтворення племінних овець
2.3.7. Технологічні особливості отримання, збереження та спрямованого вирощування племінних ягнят
2.3.8. Ветеринарно-санітарні правила спрямованого вирощування високопродуктивного племінного молодняку
2.3.9. Підвищення продуктивності товарного вівчарства
2.4. Порода прекос (Помітун І.А.)
2.4.1. Історія створення породи та її біологічні особливості
2.4.2. Формування генеалогічної структури та методи вдосконалення породи
2.4.3. Характеристика племінних, продуктивних та відтворювальних якостей овець породи прекос
2.4.4. Перспективи розвитку породи і напрями селекції
2.5. Порода полварс (Помітун І.А.)
2.6. Українська гірськокарпатська порода овець (Чорномиз Т.О., Гуменюк В.В.)
2.6.1. Перспективи гірськокарпатського вівчарства
2.7. Сокільська порода (Помітун І.А.)
2.7.1. Історія створення породи та її біологічні особливості
2.7.2. Характеристика племінних, продуктивних та відтворювальних якостей овець сокільської породи. Формування генеалогічної структури та методи вдосконалення породи
2.7.3. Перспективи розвитку породи і напрями селекції
2.8. Романівська порода овець (Сухарльов В.А.)
2.9. Каракульська порода (Туринський М.М., Кудрик Н.А.)
2.10. Асканійський внутрішньо породний тип багатоплідних каракульських овець
2.10.1 Історія виведення та загальна характеристика Продуктивні якості багатоплідних каракульських овець
2.10.2. Селекційно-племінна робота у каракульському вівчарстві
2.10.4. Особливості племінної роботи з сірими каракульськими вівцями
2.10.5. Розведення за лініями
2.10.6. Використання баранів асканійського багатоплідного типу для підвищення плодючості овець каракульської породи
2.10.7. Племінна база каракульського вівчарства

III. ПОПУЛЯЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНА ОЦІНКА ВІТЧИЗНЯНИХ ПОРІД І ТИПІВ ОВЕЦЬ (Іовенко В.М.)

3.1. Генетичне різноманіття популяцій овець півдня України
3.1.1. Особливості генетичних структур популяцій овець за розподілом біохімічних маркерів
3.1.2. Особливості генетичних структур популяцій овець за рівнем поліморфізму систем груп крові
3.2. Генетичні особливості нового таврійського типу асканійської тонкорунної породи овець
3.3. Генетичні особливості нової асканійської м'ясо-вовнової породи овець
3.4. Ефекти модального відбору у каракульському вівчарстві
3.5. До питання про походження свійської вівці
3.6. Методи оцінки та цілеспрямованого формування високопродуктивних стад і генотипів з використанням молекулярно-генетичних маркерів
3.6.1. Визначення ступеня генетичної консолідації стад і диференціації ліній
3.6.2. Визначення поєднуваності ліній при міжлінійних підборах
3.6.3. Метод програмованого підбору батьківських пар
3.6.4. Метод прогнозування рівня продуктивності та відбору овець у ранньому віці
3.6.5. Генетична експертиза походження овець та метод об'єктивної оцінки генотипу баранів-плідників

IV. ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У СЕЛЕКЦІЇ ОВЕЦЬ (Горлов О.І.)

4.1. Генетико-математичні методи обробки інформації у селекції овець
4.1.1. Основні селекційно-генетичні параметри
4.1.2. Селекційні індекси
4.1.3. Прогнозування продуктивних показників овець
4.2. Система управління селекційним процесом у вівчарстві засобами інформаційних технологій

V. РЕСУРСОЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА І ПЕРЕРОБКИ ПРОДУКЦІЇ ВІВЧАРСТВА (Горлова О.Д.)

5.1. Розміри вівчарських ферм (Туринський В.М.)
5.2. Технологія ягніння і вирощування ремонтного молодняку (Горлова О.Д., Тетерятник Е.Е., Яковчук В.С.)
5.3. Технологія інтенсивної відгодівлі ягнят та нагул овець (Горлова О.Д., Яковчук В.С.)
5.4. Технічні засоби і технології доїння овець та переробки молока (Нечмілов В.М., Туринський В.М., Горлова О.Д.)
5.5. Технологія стриження овець (Горлова О.Д.)
5.6. Технології первинної обробки та поглибленої переробки вовни (Горлова О.Д., Туринський В.М., Болотова Т.Г., Тетерятник Е.Е.)
5.7. Технологія забою овець та первинна обробка овчин і смушків (Горлова О.Д., Денисова В.Д.)
5.8. Виробництво каракульчі від вибракуваних вівцематок (Черномиз ТО.)

VI. ВІДТВОРЕННЯ ПОГОЛІВ'Я ОВЕЦЬ (Шинкаренко І.С.)

6.1. Планування строків парування овець
6.2. Підготовка вівцематок до парувальної кампанії
6.3. Підготовка баранів-плідників та баранів-пробників до парувальної кампаній
6.4. Способи і техніка парування овець
6.5. Осіменіння овець
6.6. Запліднення яйцеклітин і розвиток зародків у овець
6.7. Шляхи підвищення багатоплідності овець

VII. ТРАНСПЛАНТАЦІЯ ЕМБРІОНІВ У ВІВЧАРСТВІ (Лобачова І.В.)

7.1. Одержання ембріонів
7.2. Пересадка ембріонів тваринам-реципієнтам

VIII. ЕКОНОМІКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ВІВЧАРСТВА У ГОСПОДАРСТВАХ РІЗНИХ ФОРМ ВЛАСНОСТІ (Жарук Л.В., Шелест Л.С.)

8.1. Формування затратного механізму
8.2. Шляхи зниження собівартості продукції
8.3. Організація та оплата праці у галузі вівчарства
8.4. Організація вівчарства в особистих селянських (фермерських) господарствах

IX. КОРМОВА БАЗА ДЛЯ ОВЕЦЬ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ (Бова В.М.)

X. ПРОФІЛАКТИКА НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНИХ ХВОРОБ ОВЕЦЬ (Попов М. Ф.)

10.1. Профілактика інфекційних хвороб
10.2. Профілактика гельмінтозів овець
10.3. Профілактика незаразних хвороб овець
10.4. Профілактика хвороб овець, спричинених порушеннями обміну речовин
10.5. Профілактика мікроелементозів
10.6. Профілактика шлунково-кишкових захворювань ягнят
10.7. Профілактика пневмоній
10.8. Профілактика пневмоентеритів

ВИСНОВКИ

Яндекс цитирования Рейтинг@Mail.ru