Міцна кормова база як основа відродження галузі вівчарства у зоні степу України

Основною складовою успішного ведення будь-якої галузі тваринництва в Україні, в тому числі і вівчарства, є організація стабільної кормової бази для забезпечення збалансованої годівлі тварин згідно існуючих стандартів живлення.

Запорукою організації міцної кормової бази для овець має бути визначений об'єм надходження кормів, їх структура та якість. Не останнє місце серед чинників, які впливають на рівень кормозабезпечення, посідають джерела отримання кормів, система виробництва і організація їх використання. Безумовно, критерієм для створення кормової бази для овець є відповідність її зональним і природним умовам, а також максимальна економічна ефективність, що забезпечується оптимальним задоволенням потреби овець в повноцінних кормах при мінімальних витратах праці і матеріальних засобів.

Оскільки вівці – пасовищні тварини, система їх годівлі, як і утримання, має базуватися на використанні природних та сіяних пасовищ, які дійсно є стабільним джерелом кормів для цього виду тварин. Слід зауважити, що серед зелених кормів для овець у зоні Степу України пріоритетними є багаторічні бобові та злакові трави, сіяні однорічні злаково-бобові травосумішки. У річній структурі кормового балансу ці корми повинні займати 30-35% за поживністю, а у раціонах літнього періоду на їх частку має приходитися 80-85%. На превеликий жаль, у багатьох фермерських господарствах Херсонської області бобові та злакові трави часто є єдиним кормом для овець.

У структурі кормової бази для овець у Приазов’ї особливе місце займає група грубих кормів, серед яких кращим є сіно, яке отримують з багаторічних та однорічних бобових і злакових трав, їх сумішок, а також із травостою природних кормових угідь. У годівлі овець його можна використовувати не тільки у зимово-стійловий період, а і для відгодівлі молодняка навесні та влітку.

Беззаперечно, питому частку у кормовому балансі для вівчарства займає силос, виробництво якого повинно базуватися на консервуванні та збереженні в анаеробних умовах зеленої маси різних кормових культур, з яких у зоні Степу традиційно кращі: кукурудза, а також менш поширені, але перспективні – сорго та сорго-суданковий гібрид.

Окремим питанням можна виділити використання повноцінних комбікормів для овець, виготовлених на основі пріоритетних видів зернових кормів, зокрема ячменю, пшениці, вівса, кукурудзи та доповнення їх білковими кормами, з яких для південного регіону найбільш ефективними є соняшникова та соєва макуха і шроти. Також треба пам’ятати, що майже всі корми степової зони, і не тільки, дефіцитні за цілим спектром біологічно-активних речовин, особливо мінеральними елементами та вітамінами. Тому, з огляду на їх важливість для організму овець, їх необхідно включати до складу комбікормів у вигляді преміксів, або проводити підгодівлю тварин солемінеральними сумішками.

З огляду на вищезазначене, для створення міцної кормової бази для овець та забезпечення їх річної потреби в середньому у 6,5 ц. к. од. необхідно, по-перше, організувати пасовищний зелений конвеєр з найбільш розповсюджених культур, а саме з бобових: люцерна синя, еспарцет, буркун; зі злакових: стоколос безостий, житняк, колосняк Ситнікова, суданська трава, сорго, сорго-суданковий гібрид. По-друге, забезпечити овець якісним бобово-злаковим сіном, яке необхідно заготовлювати з засіяних бобовими та злаковими культурами угідь. По-третє, організувати заготівлю якісного силосу з пріоритетних для зони Степу України культур, а саме: кукурудзи та сорго-суданкового гібриду. І останнє: для забезпечення повноцінної годівлі овець відповідно до існуючих норм доцільно виготовляти комбікорми, до складу яких включати біологічно-активні речовини.

Виконання цих вимог дасть можливість створити міцну і стабільну кормову базу для відродження галузі вівчарства у Херсонській області та в цілому по всій Україні.

Яндекс цитирования Рейтинг@Mail.ru