Якісна оцінка вовнової продуктивності овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи

Перспективи розвитку тонкорунного вівчарства обумовлені значенням отриманої від них продукції харчування – м'яса, жиру і молока та сировини для переробки – вовни, овчин, шкір, кишок, вовнового жиру. Головною продукцією є вовна, з якої виготовляють тканини з високими гігієнічними властивостями - малою теплопровідністю, міцністю, легкістю.
Як сировина для виготовлення тканин вовна повинна мати цілий ряд технологічних характеристик: тонину, довжину, звивистість, вирівняність волокон за довжиною і тониною в штапелі і по руну. При селекційній роботі необхідно періодично проводити вивчення цих показників на вовні різних статево-вікових груп, щоб періодично коригувати напрям селекції.
За даними Гольцблата О.І., Кулакова Б.С, Ібрагімова Ю.М., Лабінова В.В. і Крикуна Т.І. на російському ринку існує стійкий дефіцит вовни 70 і 64 якості. Тому Гольцблат О.І. пропонував переглянути напрями селекції в господарствах залежно від природно-кліматичних умов. Кулаков Б.С, Ібрагімов Ю.М. переконані у необхідності створювати стада овець з тониною 70 якості в посушливих зонах Ставропольського краю, що на їх думку підвищить ефективність цієї галузі. За даними Вассмута Р. на світовому ринку існує стійкий попит на вовну діаметром 20-22 мкм, яка повинна мати білий колір, достатню довжину і однорідність руна.
В асканійській тонкорунній породі овець у період з 1961 по 1980 роки було виведено три заводських типи і створено вісім нових ліній. Проте суттєвих змін у поліпшенні комплексу вовнових характеристик при одночасному підвищенні настригу чистої вовни, який в племінних заводах складав 2,6-2,9 кг, досягти не вдалось.
З метою підвищення продуктивності і поліпшення якості вовни з 1981 року у провідних племінних заводах проводилось ввідне схрещування баранів породи австралійський меринос з матками асканійської породи. Ця робота завершилась створенням нового внутрішньопородного типу, який був апробований у 1993 році під назвою таврійський. За даними Мусієнка Ю.С., Даниленка Г.К., Кущенка П.Т. в племінних заводах «Асканія-Нова», «Червоний чабан» і «Атманай» середні настриги чистої вовни підвищилися на 0,8-1,0 кг і досягли 3,2-3,6 кг, вихід митої вовни підвищився на 8-11% і досяг 48-52%, значно поліпшилися якісні показники вовни. Таким чином, вівці нового типу мають більшу вовнову продуктивність і кращі якісні характеристики вовни.
Було проведено аналіз показників тонини вовни овець різних статево-вікових груп таврійського типу (барани-плідники, переярки, барани-річняки, ярки).
З метою складання повної характеристики вовнових якостей овець таврійського внутрішньопородного типу асканійської тонкорунної породи в період стриження було розсортовано 72 руна піддослідних тварин різних статево-вікових груп (барани-плідники, барани-річняки, переярки та ярки). З них виділено  з австралійським типом вовнового покриву – 27, з проміжним – 32 та асканійським – 13 рун. Нами вивчено сортовий склад рун  за довжиною та тониною. В результаті проведених досліджень в усіх дослідних групах виділені односортні та двохсортні руна.
У групі баранів-плідників з австралійським та проміжним типом вовнового покриву виділено 86,0 і 55% односортних та 14,0 і 45% двохсортних рун з тониною основного сорту в середньому 24,8 мкм, у тварин з асканійським типом всі дослідні руна були двохсортними з такими ж показниками тонини (табл. 1). У групі баранів-річняків виділено відповідно 62,0 і 43% рун односортних та 38,0 і 57% двохсортних з тониною основного сорту 18,7 і 19,1 мкм. У тварин з асканійським типом всі руна були також двохсортними за тониною.

Таблиця 1

Тонина та вирівняність волокон у піддослідних овець, мкм, %

 

 

Тип руна

Статево-вікова

n

австралійський

проміжний

асканійський

група

 

Cv

Cv

 Cv

Барани - плідники

48

24,8±0,6

9,5

24,8±0,4

6,9

24,3±0,9

11,1

Барани-річняки

58

18,7±0,6

13,0

19,1±0,5

11,7

18,8±0,5

11,0

Переярки

56

23,4±0,4

6,9

24,2±0,6

10,8

23,2±0,4

1,8

Ярки

62

19,1±0,4

11,3

19,6±0,3

8,1

19,4±0,4

7,2

У групі ярок з австралійським типом вовнового покриву виділено відповідно 40,0% рун односортних та 60,0% рун двохсортних з тониною основного сорту вовни 19,1 мкм. У всіх дослідних групах переярок виділено 50,0% односортних та 50,0% двохсортних рун. У групі ярок з асканійським типом всі 100,0% рун були односортними з такими ж показниками тонини вовни, що і в тварин з австралійським типом. У тварин з проміжним типом виділено відповідно 25 і 63% односортних та 75 і 37% двохсортних рун з тониною основного сорту 24,2 і 19,6 мкм.
У піддослідних овець під час сортування рун за тониною виділено в групі баранів-плідників та переярок два сорти – 64 та 60 якість, а в баранів-річняків та ярок три сорти – 70, 64 та 60 якість (табл. 2).
Після проведення розподілу волокон за класами тонини встановлено, що в баранів-плідників основна маса вовни насичена волокнами з тониною 23,0-40,0 мкм – 53,0%, у переярок таких волокон 48,0%. У баранів-річняків та ярок основну масу вовни складали волокна з тониною 14,5-23,0 мкм. У баранів-річняків таких волокон в середньому у всіх дослідних групах – 87,0%, у ярок – 81,0% (табл. 3).

Таблиця 2  
Розподіл рун за тониною вовни основного сорту у піддослідних овець

 Статево-вікова

 

Тип руна

 

n

Тонина вовни в якостях, %

група

 

 

70

64

60

 

австралійський

5

-

66,2

33,8

Барани-

проміжний

8

-

63,9

36,1

плідники

асканійський

3

-

67,7

32,3

 

в середньому

-

-

65,9

34,1

 

австралійський

9

64,1

32,9

3,0

Барани-

проміжний

7

44,0

52,7

3,3

річняки

асканійський

3

52,4

43,3

4,3

 

в середньому

-

53,5

43,0

3,5

 

австралійський

8

-

74,3

25,7

Переярки

проміжний

8

-

56,9

43,1

 

асканійський

6

-

74,3

25,7

 

в середньому

-

-

68,5

31,5

 

австралійський

5

64,0

34,7

1,3

Ярки

проміжний

8

67,8

19,1

13,1

 

асканійський

3

69,4

29,8

0,8

 

в середньому

-

67,1

27,9

5,0

Вовна тварин з австралійським та проміжним типом за характером розподілу вовнових волокон за класами тонини має значну подібність з вовною тварин асканійського типу.
Якість вовни поліпшується  не тільки в зв’язку зі зменшенням мінливості за тониною окремих волокон, але і зі зменшенням мінливості середньої тонини волокон на різних топографічних ділянках тулуба.

Таблиця 3
Розподіл волокон за тониною у піддослідних овець

Статево-

Тип руна

n

Тонина вовни, мкм / %

вікова група

 

 

14,5-20,5

20,6-23,0

23,1-25,0

25,1-31,0

31,1-40,0

 

австралійський

15

34

18

17

24

7

Барани-

проміжний

23

28

18

20

28

6

плідники

асканійський

10

22

20

21

34

3

 

в середньому

-

28

19

19

29

5

 

австралійський

18

81

10

5

4

-

Барани-

проміжний

25

73

13

9

5

-

річняки

асканійський

15

74

11

8

7

-

 

в середньому

-

76

11

7

6

-

 

австралійський

20

19

32

16

26

7

Переярки

проміжний

19

21

31

14

28

6

 

асканійський

17

20

34

13

27

6

 

в середньому

-

20

32

15

27

6

 

австралійський

25

58

27

7

8

-

Ярки

проміжний

27

51

27

11

11

-

 

асканійський

10

51

29

11

9

-

 

в середньому

-

53

28

10

9

-

Було проведено визначення тонини волокон на боці та стегні. Одержані дані підтверджують загальноприйнятий факт, що на стегні та крижах вовна дещо товща, ніж на боці. Як видно із таблиці різниця між боком та стегном у дорослого поголів’я  в середньому склала 0,9-2,3 мкм, у молодняку 0,6-1,3 мкм (табл. 4).

Таблиця 4
Середня тонина вовнових волокон на боці та стегні
у піддослідних овець

tabl1

Різниця за тониною волокон між боком та стегном у баранів-плідників з австралійським типом вовнового покриву склала 1,1 мкм, з проміжним – 2,7 мкм (Р?0,01), з асканійським – 3,1 мкм, у баранів-річняків відповідно – 0,6, 1,0 та 3,3 (Р?0,05) мкм, переярок – 1,4, 0,3 та 0,6 мкм, ярок – 1,0, 0,5 та 2,4 мкм. Коефіцієнт мінливості волокон на боці у всіх дослідних групах знаходився в межах від 3,7 до 12,4%, а середнє квадратичне відхилення від 0,9 до 2,5 мкм, на ділянці стегно відповідно: Cv – 6,5-14,3% та ? – 1,7-2,9 мкм. Це підтверджує тенденцію до покращення вирівняності волокон у межах руна в овець з австралійським типом вовнового покриву. При цьому забезпечується достатня вираженість  комплексу властивостей мериносової вовни. Одержані результати відповідають критеріям оцінки рун за вирівняністю волокон в овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи.
Якість вовнових виробів зумовлена якістю вовни, з якої їх виробляють, а якість вовни визначають за технологічними властивостями, тобто міцністю, еластичністю, рівномірністю за довжиною і тониною та іншими показниками.
На вівцях таврійського внутрішньопородного типу асканійської тонкорунної породи було проведено визначення технологічних властивостей вовни та виробів з неї, характеристика яких наведена в таблиці 5.
Різниці за лінійною щільністю волокон у групі баранів-плідників залежно від типу вовнового покриву не встановлено і в середньому вона становила 0,7 текс. У групі баранів-річняків спостерігалась тонша вовна в тварин з австралійським типом вовнового покриву на 0,1 текс, або 20%, ніж у тварин з проміжним та асканійським типом.

Таблиця 5

tabl2

Аналізуючи дані таблиці за відносним розривним навантаженням волокна, можна зробити висновок, що у всіх дослідних групах одержані результати відповідають вимогам до тонкої рунної основної вовни (розривне навантаження 7 сН/текс і більше).

Найбільша величина розпрямлюючого навантаження спостерігалась у тварин з австралійським типом покриву. У групі баранів-плідників даний показник склав 241,0 мг, що на 46 мг, або 19% більше, ніж у тварин з проміжним, та на 85 мг, або 35,3%, ніж з асканійським типом (Р?0,001). Слід відзначити, що за величиною розпрямлюючого навантаження тварини з проміжним типом переважали тварин з асканійським на 39 мг або 25% (195 проти 156 мг, Р?0,01).

У дослідженнях було проведено визначення лінійної щільності та номера пряжі, розрахункового діаметра нитки, виходу пряжі, прядильну придатність вовни та товщину полотна, яке виготовлене з даної пряжі.

Вага 1 метра пряжі в середньому у всіх дослідних групах знаходиться в межах від 23,2 до 25,6 текс, що допускається стандартними нормами (чистововнові плательні тканини виготовляють із поодинокої пряжі 22,2-   35,7 текс) [58].

Лінійна щільність пряжі, виготовленої з вовни австралійського типу в групі баранів-плідників становила 23,8 текс, що на 1,1 текс, або 4,4% менше, ніж з вовни проміжного та на 3,8 текс, або 13,8%, ніж з вовни асканійського типу (табл. 6).

Таблиця 6

tabl3

 

У групі баранів-річняків перевага вовни австралійського типу за лінійною щільністю пряжі становила відповідно 1,7 текс, або 7,5% та 4,5 текс, або 17,6%. У групі переярок різниця за лінійною щільністю пряжі між вовною австралійського та проміжного типу склала 0,8 текс, або 3,2%, а між вовною австралійського та асканійського типу 2,4 текс, або 9,2%.

Відмічена незначна перевага в групі ярок між лінійною щільністю пряжі з вовни австралійського та проміжного типу 0,8 текс, або 3,1%, аавстралійського та асканійського типу – 1,1 текс, або 4,2%. Коефіцієнт варіації знаходився в межах 5,3-19,9%, який не перевищував стандартних вимог (Cv = 25%), що свідчить про високу однотиповість одержаної пряжі.

У наших дослідженнях дане твердження підтверджено номером пряжі. Оскільки показники лінійної щільності були вищі в тварин з австралійським типом вовнового покриву для них характерний і вищий номер пряжі

У групі баранів-плідників з вовни австралійського типу отримано пряжу з номером 43,5, що на 1,8 номерів перевищує номер пряжі виготовленої з вовни проміжного та на 6,5 – асканійського типу.

Найвищі показники метричного номера пряжі одержано в групі баранів-річняків з вовни австралійського типу – 47,6 одиниць. З вовни проміжного та асканійського типу одержано пряжу дещо з нижчими номерами, відповідно 45,5 та 40,0.

У групі переярок та ярок також спостерігається тенденція переваги за цим показником у вовні австралійського типу. Різниця в групі переярок за номером пряжі виготовленої з вовни австралійського та асканійського типу – 5 номерів, а австралійського та проміжного – 1,8 номера. У групі ярок метричний номер пряжі з вовни австралійського та проміжного типу становив – 40 одиниць, що на півтора номера перевищує номер пряжі, яка виготовлена з вовни асканійського типу.

У наших дослідженнях відмічено тенденцію до менших показників діаметру нитки з вовни австралійського типу. Так, у групі баранів-плідників та переярок він становив 0,21 мм, а баранів-річняків та ярок 0,19 мм, що на 0,1-0,02 мм менше, ніж з вовни проміжного та асканійського типу.

Встановлено, що тонина (мкм), лінійна щільність волокон та пряжі була меншою в групі молодняку (барани-річняки та ярки), ніж у дорослого поголів’я (барани-плідники та переярки), відповідно і прядильна придатність у даній групі була вищою і становила 18,7-22,5 км пряжі з 1 кг вовни, що в середньому на 3,9 км, або 23,3% більше, ніж у дорослого поголів’я.

У молодняку найкращими показниками прядильної придатності характеризувалася вовна проміжного типу – 22,5 км/кг, що на 3,8 км, або 17,2% більше, ніж з вовни австралійського та на 1,9 км, або 9,2%, ніж з вовни асканійського типу.

Подібні дані одержані і в групі дорослого поголів’я. Прядильна придатність вовни проміжного типу перевищувала на 3,1 км, або 16,9% прядильну придатність вовни австралійського та на 1,1 км, або 6,5% вовни асканійського типу (табл. 7).

Одержані дані підтверджують залежність прядильної придатності від тонини вовни, поєднання довжини і товщини волокон, однорідності та вирівняності її за довжиною і тониною.

При обробці вовни завжди бувають відходи, або як їх називають угари – це та вагова кількість вовни, яку втрачають у процесі виробництва пряжі. Виходом пряжі із вовни називається відношення ваги пряжі до ваги вовни, яку було використано для її виробництва.

Таблиця 7

Прядильна придатність вовни піддослідних овець

Тип руна

Доросле поголів’я

Молодняк

 

вихід пряжі,
%

прядильна придатність вовни,
км/ кг

товщина
полотна, мм

вихід пряжі,
%

прядильна придатність вовни,
км/ кг

товщина полотна, мм

Австралійський

90,6

15,0

1,8

81,4

18,7

1,1

Проміжний

95,1

18,1

1,85

94,2

22,5

1,2

Асканійський

79,2

17,0

2,0

86,4

20,6

1,3

В середньому

-

16,7

-

-

20,6

-

Примітка: n- доросле поголів‘я – 104; молодняк – 120;

У наших дослідженнях вищий вихід пряжі отримано з вовни проміжного типу: в групі дорослого поголів’я - 95,1%, молодняку - 94,2%, що відповідно на 4,5 та 12,8% більше, ніж з вовни австралійського та на 15,9 та 7,8% асканійського типу.
Аналогічні дані одержано в племзаводі ім. Леніна Ставропольського краю, де з вовни овець маничського типу ставропольської породи отримано вихід пряжі 75,8% [121].
У лабораторних умовах було виготовлено чистововнові полотна на в’язальній машині “Рута” при щільності в’язання 10 з вовни різного типу. У тварин з австралійським типом вовнового покриву спостерігається тенденція до потоншення волокон, відповідно і товщина полотна була в них меншою. Товщина полотна в групі дорослого поголів‘я склала 1,8 мм, у групі молодняку – 1,1 мм, різниця між полотном з вовни проміжного типу склала відповідно 0,05 та 0,1 мм, а асканійського – 0,2 мм.
Таким чином, вовна овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи  характеризується високими пружно-еластичними властивостями, при цьому в овець з австралійським та проміжним типом вовнового покриву спостерігається тенденція до поліпшення її якості.

Яндекс цитирования Рейтинг@Mail.ru