Методи підвищення ефективності селекції тонкорунних овець

Конкурентоспроможність галузі вівчарства значною мірою обумовлена генетичним потенціалом використовуваних типів і порід, прискоренням селекційного процесу за основними ознаками вовнової продуктивності [1].

Для успішного вирішення проблеми удосконалення овець тонкорунних порід необхідно вирішувати комплекс питань, зокрема обґрунтувати ефективні селекційні програми, що дозволять підвищити ефективність селекції тварин за продуктивними та репродуктивними ознаками. Необхідна також розробка методів оцінки адаптаційної здатності ліній, нових внутрішньопорідних типів до зміни умов середовища, визначення співвідносного впливу генотипових та паратипових факторів на рівень продуктивності.

Останнім часом у тваринництві набувають широкого розвитку дослідження щодо розробки інтегральних методів оцінки генотипу, моделювання селекційних ознак для вивчення їх вікової динаміки та прогнозування продуктивності. Актуальною є розробка моделей селекційних ознак і визначення їх компонентів для підвищення точності оцінки генотипу тварин [2].

Нами розроблено та удосконалено селекційно-генетичні методи оцінки племінних якостей овець, контролю селекційних змін у популяціях і визначення дискретності генофонду створюваних нових ліній і типів овець, врахування ролі маток у стаді. Обґрунтовано концепцію прискорення селекційного процесу в тонкорунному вівчарстві шляхом установлення рівня спадкової мінливості та генетичного потенціалу чистопородних та помісних овець, селекційно-технологічної ролі маток, моделювання і прогнозування росту й розвитку тварин. Передбачено здійснювати контроль за внутрішньопопуляційними процесами при зміні поколінь і дій різних форм відбору. Система оцінки і керування селекційними процесами в тонкорунному вівчарстві містить наступні основні компоненти:

•       визначення основних форм мінливості селекційних ознак для встановлення можливості підвищення рівня продуктивності овець в популяції. Результати досліджень отримано у процесі досліджені овець таврійського внутрішньопородного типу в асканійській тонкорунній породі, і свідчить, що в загальній фенотиповій дисперсії частка генотипової мінливості за настригом вовни становить 17,80%, довжиною вовни – 22,90% і живою масою – 41,53%. Такий резерв спадкової мінливості господарсько-корисних ознак гарантує в подальшому високу ефективність відбору;

•       встановлення типу успадкування основних селекційних ознак для вибору методів відбору й підбору на підвищення продуктивності. Оцінюванням продуктивності проміжних генотипів, що були використані для створення таврійського внутрішньопородного типу, встановлено переважно адитивний тип дії генів в успадкуванні відсотку виходу чистого волокна (+4,80%), коефіцієнта вовновості (4,40 г/кг) і відсотку особин з білим кольором жиропоту (+61,0%). Це свідчить про значний поліпшуючий вплив австралійських мериносів на вовнову продуктивність потомків. Материнські ефекти були позитивними і, за винятком коефіцієнта вовновості (6,05г/кг), меншими від адитивних. Гетерозисний ефект отримано тільки за виходом чистої вовни, що складав 2,59%. На відміну від продуктивних ознак, багатоплідність і збереженість молодняка залежать від гетерозисного ефекту, що відповідно був на  рівні 4,1 і 6,1%. Тому поліпшення цих ознак може досягатись шляхом контролювання гетерозиготності (при міжпородних і поглинальних схрещуваннях). Виявлений характер успадкування ознак при міжпородному схрещуванні овець доцільно використовувати в селекції на підвищення продуктивних і репродуктивних ознак:

•       обґрунтування доцільності селекції за комплексом ознак, що корелюються. Запропоновані нові підходи щодо оцінки рівня співвідношення мінливості і взаємообумовленості ознак продуктивності овець. З цією метою використано модифікований нами метод шляхових коефіцієнтів С. Райта для визначення компонентів комплексної фенотипової кореляції – прямі і побічні ефекти. Для вивчення генотипів одночасне збільшення живої маси і настригу немитої вовни зумовлює суттєвий сумарний ефект на настриг чистої вовни. В той же час підвищення живої маси з одночасним зниженням виходу чистої вовни негативно впливає на величину настригу чистої вовни. Аналіз шляхових коефіцієнтів показав, що підвищення настригу чистої вовни є найбільш ефективним при одночасному відборі на підвищення живої маси і коефіцієнта вовновості. Отримані результати свідчать про доцільність  використання шляхового аналізу для оцінки і відбору вихідного селекційного матеріалу і уточнення програм селекції;

•       встановлення оптимальної частки крові та ступеня реалізації генетичного потенціалу при поглинальному і відтворному схрещуваннях овець асканійської тонкорунної породи з австралійськими мериносами. Експериментальне вивчення рівня вовнової продуктивності помісей за австралійськими мериносами показало, що зі збільшенням частки крові до 0,75 (3/4 АМ) досягається максимальний настриг вовни у чистому волокні (3,69 кг проти 3,46 у чистопородних тварин асканійської тонкорунної породи). Подібний ефект може досягатись при розведенні «в собі» напівкровних помісей, що за умови цілеспрямованого відбору за настригом вовни може розглядатись як ефективні варіанти поглинального схрещування. Для визначення оптимальності умов середовища розроблена методика визначення ступеня реалізації генетичного потенціалу чистопородних і помісних овець. Дослідженнями встановлено, що зі збільшенням частки крові за австралійськими мериносами відбувається підвищення ступеню реалізації генетичного потенціалу до 75-85%. В той же час в несприятливих умовах відбувається його зниження на 15-20%. Очікуваний селекційний ефект при відборі маток оптимальної частки крові за настригом вовни складає +0,45 кг, настригом чистої вовни +0,27 кг, довжиною вовни +0,8 см і за живою масою +5,561 кг (за генерацію);

•       оцінка селекційно-технологічної ролі маток у стаді. Класичні схеми великомасштабної селекції в тваринництві передбачають використання цінних плідників-лідерів породи – вірогідних поліпшувачів за комплексом ознак як основного фактору підвищення ефекту селекції. Однак при їх використанні збільшення продуктивності досягається переважно через адитивний тип успадкування і не враховується селекційно-технологічна роль маток у стаді, не оцінюється також якість потомства за рівнем материнського впливу та статевого диморфізму. Тому, особливого значення набуває інтенсифікація селекційного процесу за рахунок передачі спадкової інформації в напрямку «мати-син», «мати-дочка». Нами використано три методичні підходи до оцінки ролі маток у стаді:

•       дисперсійний аналіз мінливості ознак продуктивності за компонентами впливу маток і взаємодії «генотип матки × генотип плідника»;

•       порівняння групи тварин, що різняться за Х і Y хромосомами при гомологічному наборі аутосом (материнський і зчеплений зі статтю вплив), визначення материнського впливу за різницею показників потомства в реципрокних спаровуваннях. Врахування ролі маток дозволяє підвищити селекційний прогрес за генерацію за настригом чистої вовни на 0,17 кг, їх довжиною на 0,65 см, при збільшенні живої маси тварин на 4,25 кг;

•       використання нового методу оцінки плідників за якістю потомства з урахуванням типу успадкування ознак. Розроблено метод випробування за якістю потомків у контрастних спаровуваннях, згідно якого до оцінюваних плідників підбираються групи маток, значення ознак продуктивності яких вище і нижче середніх у стаді – відповідно матки М- і М+. Такий підхід дозволяє визначити тип препотентності плідників. До нейтрального типу відносяться плідники, у яких продуктивність дочок співпадає з  продуктивністю матерів; до зрівняльного — плідники, у яких дочки мають однакові або подібні показники продуктивності незалежно від якості матерів, наддомінантний тип включає плідників, дочки яких перевершують значення своїх маток класу М-, але поступаються маткам М+. Перевірка розробленого методу свідчить, що за продуктивними ознаками оптимальними виявлено плідників нейтрального і зрівняльного типів. Розроблено два індекси ймовірної племінної цінності, які враховують тип успадкування ознак. Вони мають високу прогнозну значимість (r на рівні 0,80…0,91) і можуть служити високоймовірними оцінками якості потомства, що дозволяє використовувати їх для відбору ремонтного молодняку за показниками.

Для функціонування розробленої системи підвищення ефективності селекційної роботи у вівчарстві розроблено пакет прикладних програм для персональних комп'ютерів.

Література:

1.   Польська П.І., Туринський В.М. Основні напрями племінної роботи з різними породами овець України // Наук. виробн. бюлл. Селекція. Число четверте. – К.- 1997. – с.161-163.

2.   Жиряков А.М. Совершенствование отбора овец по комплексному оценочному показателю /А.М.Жиряков,, В.Д.Мильчевский, Л.В.Клещ и др..// Современные достижения науки и практики – основа повышения продуктивности сельскохозяйственных животных/ Сб. науч. трудов – Ч.1./СКНИИЖ РАСХН – Краснодар,2007. – С. 68-70.

Яндекс цитирования Рейтинг@Mail.ru