Оптимізація годівлі тварин на основі нових кормових засобів з урахуванням якості кормової бази

 Необхідно враховувати, що універсальних методів годівлі не існує. У кожному конкретному господарстві необхідно розробляти Програми годівлі з урахуванням місцевої кормової бази, рівня і напрямку продуктивності тварин та існуючих умов їх утримання.

Однак можна виділити загальні способи поліпшення якості кормової бази та організації годівлі. Враховуючи недостатнє фінансове становище господарств, доцільно почати з простих технологічних прийомів.

У кормовиробництві необхідно реорганізувати структуру посівів зернових кормів, зокрема, збільшити вирощування кукурудзи і ячменю. Доцільно відновити організацію зеленого конвеєру, що дозволить значно розширити асортимент та якість зелених і соковитих кормів.

При організації годівлі тварин необхідно значно розширити асортимент кормових засобів. Для цього можна залучити наступні технологічні методи:

1. Відновити асортимент зелених кормів. На сьогоднішній день у теплі періоди року асортимент кормів для тварин дуже обмежений. Практично починають з жита, потім обмежені обкоси злакових, далі люцерна, пізніше кукурудза і на осінь – баштанні. В окремих випадках у господарствах застосовують окремі злаково-бобові суміші. При обмеженому асортименті зелених кормів дуже важко підтримувати загальну поживність раціонів. А якщо до цього додати і обмежений вибір концентрованих кормів та відсутність кормових добавок, то застосування у більшості господарств «куцих» раціонів не відповідає потребі тварин у поживних речовинах. Це і обумовлює низьку продуктивність тварин та якість продукції.

Вирішити цю проблему можна двома способами:

•       відновити класичні схеми зеленого конвеєру, але обов’язково з урахуванням можливостей господарства;

•       якщо в господарстві неможливо одразу створити необхідний набір культур зеленого конвеєру, то застосовувати хоча б декілька варіантів злаково-бобових сумішей.

Слід зауважити, що єдиних рецептів не буває. Тому для певного господарства, враховуючи особливості агротехніки для цього регіону, необхідно підібрати найбільш доцільний асортимент та поєднання культур.  

2. Підготувати перехід на цілорічну годівлю консервованими кормами. Загальновідомо, що різка зміна складу раціону є сильним кормовим стресом, що значно впливає на зміну продуктивності тварин. Особливо чутливі високопродуктивні тварини, дійні корови та молодняк. Застосування зеленого конвеєру чи кормових сумішей дозволяє вирівняти зміну кормів та нівелювати ці стреси. Однак залишаються погодні фактори – дощ, посуха тощо, які можуть порушити нормальну годівлю і призвести до виникнення кормових стресів.

Уникнути цих проблем можна завдяки застосуванню цілорічного утримання тварин на консервованих кормах. Ця технологія дозволить уникнути кормових стресів, а сама годівля не буде залежати від кліматичних факторів, які особливо відчуваються в нашій зоні екстремального землеробства.

Але тут на перше місце виступає обов’язкове дотримання технології консервування. Незначне порушення технології може привести якщо не до втрати кормів, то до значного зниження їх поживної цінності. Крім того, необхідно використовувати весь сучасний арсенал досягнень технології: від оптимальних рецептур до застосування силосних заквасок. Тому при застосуванні цієї технології необхідно владнати ряд проблем:

•       застосовувати оптимальні поєднання кормових культур, які б за своєю агротехнікою відповідали б даному регіону;

•       витримати оптимальні умови технології закладки сінажу та силосу;

•       організувати раціональне використання консервованих кормів в годівлі тварин.

3. Організувати власне виробництво комбікормів і білково-вітамінно-мінеральних домішок. На сьогоднішній день на території області відсутні  сучасні підприємства з виробництва комбікормів. А ті залишки виробництв, які збереглись у деяких районах, важко назвати комбікормовими заводами, оскільки їх обладнання, яке було виготовлене ще у 80-х роках, та технології виробництва не відповідають сучасним вимогам. Тому проблема забезпечення господарств якісними комбікормами залишається відкритою. Виробники вимушені використовувати дорогі закордонні комбікорми та білково-мінерально-вітамінні добавки (БМВД), наприклад, фірми Провімі, або завозити з інших областей. На жаль, іншої альтернативи на сьогоднішній день немає.

На область треба щонайменше 6 регіональних заводів:

•       Херсон-Скадовськ;            

•       В.Олександрівка-Берислав;

•       Каховка-Іванівка;               

•       Каланчак-Чаплинка;

•       В.Рогачик-Н.Сірогози;       

•       Новотроїцьк-Генічеськ.

Щоб забезпечити тварин збалансованими комбікормами, необхідно налагодити прямий зв'язок: Комбікормовий завод ? Господарство.

На комбікормових заводах необхідно налагодити виробництво щонайменше 3 видів кормових засобів:

•       повнораціонні гранульовані комбікорми для телят (до 6 міс), поросят і ягнят (до 4 міс), курчат (до 9 тижнів);

•       білково-мінерально-вітамінні добавки – БМВД (15-30%) для свиней і птахів;

•       білково-мінерально-вітамінні концентрати – БМВК (5-10%) для ВРХ і овець.

В господарствах необхідно налагодити комбікормові цехи (хоча б встановити змішувачі) для приготування комбікормів на основі БМВД і БМВК, а також лінії для приготування кормових сумішей (грубі, соковиті, зелені корми тощо).

Обов’язковою вимогою має бути організація виробництва комбікормів на сучасному обладнанні, за новими технологіями та із застосуванням сучасних кормових добавок.

Для кожного господарства треба розробити конкретні Програми годівлі тварин з урахуванням існуючої кормової бази та рівня продуктивності тварин.

Програма годівлі повинна передбачати наступні позиції:

•       набір кормових культур відповідно зеленого конвеєру, або набір компонентів для приготування силосу та сінажу;

•       рецепти повнораціонних комбікормів та комбікормів концентратів;

•       доцільні методи підготовки кормів;

•       загальний склад раціонів відповідно до віку, фізіологічного стану та рівня продуктивності тварин.

4. Застосовувати попередню підготовку кормів. Серед багатьох загальновідомих методів підготовки кормів до згодовування на сьогоднішній день застосовується лише просте механічне подрібнення.

Грубі корми (солома, кукурудзяні стебла і качани, соняшникові кошики та лушпиння тощо) згодовуються у натуральному вигляді та у більшості випадків не змішуються із зеленими або соковитими кормами. З метою поліпшення їх якості можна впровадити наступні методи: запарювання, дріжджування та деякі хімічні методи обробки.

Перспективним напрямком є консервація з використанням силосних заквасок (бадилля кукурудзи, соняшника, різнотрав’я тощо).

Концентровані корми доцільно попередньо готувати перед згодовуванням. Серед класичних методів підготовки зернових кормів можна відмітити наступні:

Плющення – головним чином застосовується у годівлі жуйних тварин. У процесі переробки (флакіруванні) відбувається розщеплення складних цукрів, крохмаль втрачає первинну структуру, що збільшує їх перетравність;

Запарювання (або варка) – рекомендується для обробки бобових кормів з метою інактивації антипоживних факторів. Оптимальний термін обробки – 30-40 хвилин при температурі не нижче 100 °С;

 Піджарювання головним чином застосовують для годівлі поросят. Цей спосіб придає зерну ароматний, солодкуватий смак, підвищує засвоєння крохмалю та знешкоджує різних шкідників і гриби.

Осолоджування застосовують для поліпшення смаку зернових кормів за рахунок перетворення частки крохмалю на цукор під дією ферменту діастази, яка міститься у зерні або солоді. Вміст цукру в обробленому кормі може досягати 10-12%, що надає йому солодкого смаку. Для збуджування апетиту його можна застосовувати в раціонах свиней, телят та дійних корів;

 Дріжджування застосовують два способи обробки: пекарськими або пивними дріжджами.

 Пророщування застосовують для підвищення поживності зерна завдяки оцукрюванню крохмалю, збільшенню вмісту розчинних азотних сполук, корисних мінералів, вітамінів Е і групи В. Пророщене зерно згодовують птиці, поросятам та плідникам (за 2-3 тижні до і в період їх інтенсивного використання), особливо у зимовий період.

Серед сучасних методів обробки можна рекомендувати наступні:

Екструдування – обробка зерна під дією високого тиску і температури. Екструдування в першу чергу необхідно для обробки зернобобових кормів, призначених для годівлі новонароджених тварин;

Гранулювання обробка зернових або інших кормових сумішей з метою виробництва циліндричних гранул. Гранулювання збільшує щільність кормової маси, перешкоджає утворенню пилових часток, що запобігає їх надходження до легенів тварин;

 Технологія «ТЕКМАШ» – обробка бобової або злаково-бобової зернової сировини на устаткуванні ТЕК-СМ, що дозволяє отримувати пасту зі вмістом сухої речовини 20-30% в залежності від виду та якості сировини.

5. Впровадити сучасні біопрепарати у годівлі тварин

В останній час виробники преміксів та білково-мінерально-вітамінних добавок до складу своєї продукції вводять сучасні натуральні кормові препарати різної природи та різноманітної дії, які, хоча й збільшують вартість кормових добавок, але значно впливають на обмін речовин в організмі та сприяють підвищенню продуктивності тварин і птиці. На жаль, їх часто плутають із забороненими гормональними та деякими антибіотичними стимуляторами росту.

В арсеналі сучасного тваринництва є великій вибір кормових добавок та препаратів, які стабілізують у бажаному напрямку процеси травлення. Їх можна згрупувати у чотири основні групи за фізіологічною дією та механізмом впливу на продуктивність тварин: кормові антибіотики, кормові ферменти (ензими), пробіотики, пребіотики.

Вони мають різну біологічну природу і, відповідно, різні первинні механізми дії. Але всі вони здійснюють вплив на здоров’я та продуктивність тварин завдяки регулюванню мікробної популяції у травній системі.

Це особливо добре вивчено при використанні кормових антибіотиків. Антибіотики представляють собою продукти мікробіологічного або хімічного походження, які безпосередньо пригнічують розвиток шкідливих мікроорганізмів. Під дією антибіотиків значно зменшується кількість мікроорганізмів у кишечнику. При цьому знижується ризик розвитку захворювань, пов’язаних з умовно-патогенною мікрофлорою. Водночас частина поживних речовин, яка раніше споживалася мікробами, дістається тварині-хазяїну.

Однак застосування антибіотиків супроводжується і негативними явищами: знешкоджується і корисна мікрофлора, а патогенні мікроорганізми пристосовуються до постійно використовуваних антибіотиків, що підвищує ризик для людей. Тому в сучасній технології годівлі тварин шукають альтернативу антибіотикам.

В якості такої альтернативи використовують три інші групи вищезгаданих препаратів.

Кормові ферменти не діють безпосередньо на мікроби кишечнику, але впливають на їх харчову базу. Ксиланази та целлюлази, які входять до складу ензимних  комплексів, руйнують не-крохмальні полісахариди клітинних оболонок, роблять крохмаль і білок зернових кормів більш доступним для травної системи тварини. Завдяки дії ферментів знижується в’язкість хімусу, прискорюється його проходження у кишечнику. В сукупності ці фактори дозволяють контролювати кишкову мікрофлору на бажаному рівні. Таким чином, знижується конкуренція з боку мікробів за харчові ресурси, та – хоча і не так, як при використанні антибіотиків –  зменшується ризик розвитку патогенної мікрофлори.

Пробіотики – корисні мікроорганізми, які у нормі входять до складу кишкового біоценозу, але в недостатній кількості. Потрапляючи у кишково-шлунковий тракт, пробіотичний мікроорганізм заселяє кишечник, тим самим витісняє патогенні організми з кишкового епітелію та створює антимікробні умови. Однак треба враховувати, що при надмірному надходженні пробіотик сам починає конкурувати з організмом-хазяїном за кормове середовище, наприклад, за вітаміни. І тому їх необхідно використовувати тільки у збалансованих раціонах.

Пребіотики це відносно нова група кормових добавок, ще остаточно не сформована і не визначена. До них відносять деякі органічні сполуки невеликої молекулярної маси, такі як олігосахариди та органічні кислоти, які сприяють розвитку корисних мікробів та обмежують життєдіяльність патогенної мікрофлори. Інакше кажучи, пребіотики це корм та стимулюючі речовини для пробіотиків. Крім того, до цієї групи можна віднести інгібітори цвілі та мікотоксинів.

Усі вищеназвані кормові препарати подібні за своєю фізіологічною дією, але відрізняються механізмом впливу на мікрофлору шлунково-кишкового тракту. За біологічними властивостями ці добавки доповнюють одна одну, але їх одночасне використання навряд чи буде економічно виправдано, оскільки їх сумарна вартість може поглинути додатковий прибуток.

Вирішити цю проблему можна двома способами: визначити оптимальний склад та співвідношення різних препаратів БАР, різноманітних за природою або механізмом впливу на організм для певних кормових умов, або шукати багатофункціональні препарати, які б поєднували у собі декілька механізмів впливу на біоценози травної системи. 

У першому випадку, необхідно враховувати, що більшість препаратів мають подібну технологію отримання (ензими, пробіотики) або близькі за складом (сполуки органічних кислот), тому можуть бути взаємозамінними. Однак, одночасне застосування правильно підібраних добавок біологічно активних речовин, різних не тільки за механізмом впливу, але й за природою отримання, може дати значно більший ефект, ніж просте їх змішування у комбікормах. Це можна порівняти із ефектом гетерозису при міжлінійній гібридизації.

У другому випадку, застосування препаратів, які поєднували б у собі декілька механізмів впливу на організм тварин та корисні мікроорганізми травної системи було б економічно доцільнішим і суттєво не впливало б на вартість використовуваних кормосумішей.

Технология производства экологически чистых влажных кормовых смесей и их использование в кормлении животных

Одним из способов существенного увеличения прибыльности животноводства является внедрение прогрессивных наукоемких технологий приготовления кормов с минимальной себестоимостью и организация полноценного кормления. Учитывая существующий дефицит белка в рационах животных, новая технология переработки зерна бобовых и злаковых культур позволит решить проблему сбалансированного кормления.

Оборудование ТЕКМАШ предназначено для нагревания жидких сред, которое основано на явлениях гидродинамики при минимальных расходах энергоносителей. У него широкий спектр применения: от нагревания жидкостей, включая пастеризацию молока, до приготовления влажных кормовых средств. Уникальность этого оборудования заключается в том, что установка ТЕК-СМ объединяет в одном производственном цикле (длительность 40-50 минут при достижении температуры до 105-110°С) три отдельные технологические операции: измельчение, термическую обработку и смешивание.

Традиционное оборудование, предназначенное для тепловой обработки (запарники, экструдеры, грануляторы и другие), требуют сложного оборудования и значительных расходов энергоносителей (мощные механизмы, электродвигатели и энергоемкое оборудование для получения перегретого пара, нагревания воды или других источников тепла). По технологии ТЕКМАШ  энергетические расходы включают только мощность электродвигателя, что зависит от объема рабочего бака установки.

Предлагается несколько способов полноценного кормления животных:

- в схемах выпаивания телят и поросят целесообразно полностью исключить обрат и частично заменить цельное молоко бобовыми продуктами;

- в комбикормах для животных растительные белковые компоненты (соевые и подсолнечниковые жмыхи или шроты) частично или полностью можно заменить бобовыми мешанками;

- в рационах животных дорогие комбикорма можно частично заменить бобово-злаковыми мешанками;

- на основе бобовых и бобово-злаковых мешанок при дополнительном включении в их состав других источников белка, жира и витаминно-минерального комплекса можно готовить жидкие заменители цельного молока и влажные комбикорма-концентраты.

Предложенная технология базируется на приготовлении концентрированных бобовых или злаково-бобовых добавок  в виде пастообразных продуктов, в которых почти полностью сохраняются все витамины и минеральные вещества в отличие от соевого шрота и жмыха.

С технологической точки зрения влажные мешанки можно использовать как при сухом типе кормления, путем увлажнения сухих кормов, так и при организации влажного типа кормления.

Учитывая разнообразие технологических способов кормления животных и большой ассортимент кормовых средств, которые изготовляются по технологии ТЕКМАШ, есть возможность для каждого конкретного хозяйства с учетом используемой кормовой базы подобрать оптимальный набор кормов и условия их включения в состав рационов животных.

Предлагаются следующие возможные направления использования технологии ТЕКМАШ в условиях существующих производств.

Приготовление влажных заменителей молочных продуктов.Это направление перспективно в первую очередь для новорожденных телят, поросят и ягнят. Главное преимущество технологии это то, что влажные заменители можно готовить непосредственно в условиях ферм, минуя заводские сухие формы.

Приготовление влажных зерновых смесей.Современная технология приготовления кормов рекомендует термически обрабатывать все зерновые культуры бобовые и, обязательно, отдельные другие культуры, которые характеризуются повышенным содержанием антипитательных факторов. Поэтому технологическое оборудование ТЕКМАШ сначала предназначалось для переработки именно этих культур и, в первую очередь, сои.

С точки зрения использования готовых кормовых продуктов можно рекомендовать следующие способы:

•       дополнительное выпаивание влажных мешанок из индивидуальных или групповых емкостей (ведра, корыта, специализированное оборудование) в зависимости от конкретной технологии содержания и кормления животных;

•       увлажнение мешанками сухих комбикормов, при этом за счет бобовых компонентов влажных смесей можно уменьшать белковые компоненты комбикормов;

•       увлажнение смесей грубых, зеленых, сочных, консервированных (силос, сенаж) кормов влажными мешанками для повышения их питательной ценности и вкусовых качеств.

Целесообразно обратить внимание на следующие особенности технологии при подборе компонентов:

•       в состав смесей можно включать зерновые культуры, которые характеризуются наличием антипитательных факторов, которые можно устранить, или снизить их влияние на животных, при термической обработке;

•       можно использовать в максимальном количестве труднопереваримые растительные корма, такие как жмыхи и шроты;

•       благодаря термической обработке в состав смесей можно включать микробоопасные корма животного происхождения, от которых отказываются при сухом типе кормления;

•       благодаря термической обработке в состав смесей можно включать зерновые корма подозрительные на заражение плесневыми грибками;

•       учитывая высокую степень перемешивания и гомогенизации кормового сырья в их состав можно включать жиры растительного и животного происхождения, что позволяет получать мелкодисперсную эмульсию жиров в жидкой среде;

•       в качестве источника сахаров можно использовать натуральную молочную сыворотку, которая будет термически обработана, а также отходы свекло-сахарных производств;

•       термочуствительные компоненты (некоторые витамины, аминокислоты, ферменты, пробиотики и аналогичные) целесообразно включать в состав смесей, при разбавлении минуя термическую обработку, для этого необходимо использовать их водорастворимые формы.

Приготовление многокомпонентных смесей требует дополнительных расходов для поиска и подбора компонентов. С целью минимизации физических и экономических расходов фермеров рекомендуем организовать приготовление соответствующих кормовых смесей в зависимости от принятой технологии кормления и содержания животных.

Состав компонентов заменителей молочных продуктов или влажных кормовых смесей определяется в зависимости от питательной ценности конечного кормового продукта и вида животных, для которых он предназначается. Поэтому наиболее сложные смеси разрабатываются для заменителей молочных продуктов новорожденных животных. Для взрослых животных (коровы, откормочное поголовье) можно ограничиться простыми бобовыми или бобово-злаковыми смесями.

Яндекс цитирования Рейтинг@Mail.ru