Стан та перспективи розвитку вівчарства в Україні

 В нинішніх умовах господарювання галузь вівчарства залишається однією з перспективних для розвитку з позицій підвищення ефективного використання землі, рівня зайнятості населення, забезпечення переробної та легкої промисловості незамінною сировиною (вовна, овчини, каракуль, смушки, шкіра) та продуктами харчування (м'ясо, молоко, бринза тощо). Крім того, вівчарство найменш енерговитратна галузь. Вівці, завдяки своїй біологічній особливості, здатні використовувати пасовища з мінімальними витратами майже 8-9 місяців на рік, а тому їх доцільно розводити в усіх природно-кліматичних зонах України.

 Україна має унікальні генетичні ресурси племінних овець різних порід, типів і напрямів продуктивності (від тонкорунного до смушкового і хутрового, багатоплідного – всього 10 вітчизняних порід та 16 внутрішньо-породних типи). Найцінніший генофонд зосереджений у 25 племзаводах та 54 племрепродукторах.

Навіть в умовах кризового стану вченими України проведена велика робота по удосконаленню вітчизняних порід та виведенню нових (створено: таврійський тип  в асканійській тонкорунній породі, українську м’ясо-вовнову породу з кросбредною вовною, асканійську каракульську породу овець та ін.).

 Проте, незважаючи на свою унікальність, галузь впродовж останніх двадцяти років зазнала колосальних змін та непоправних втрат, навіть більших, ніж за роки ВВВ.

 Так, чисельність поголів’я овець станом на 01.01.11 року, в порівнянні з відповідним періодом 1990 року, скоротилась з 8,5 до 1,2 млн. голів або майже у 8 разів, виробництво вовни – з 32,0 тис. тонн до 4 тис. тонн або у 8 разів, баранини – у 9 разів.

 Вівчарство з крупнотоварного перетворилось в дрібнотоварне. Нині майже 97% господарств утримують до 300 голів овець. Галузь збиткова.

 Основні причини цих негативних процесів відомі. Вони обумовлені, в першу чергу, різким нелогічним зниженням закупівельної ціни на вовну. В останні роки вовну з тонкорунних і напівтонкорунних овець закуповують по 3,5-4,0 грн./кг, а грубу, напівгрубу та кольорову – по 0,80-1,40 грн./кг при середній собівартості 1 кг вовни 18,61 грн., а це різко погіршило зацікавленість товаровиробників у її виробництві. Негативно впливає також відсутність інтеграції товаровиробників і переробників вовни та узгодженості їх економічних інтересів. Раніше діюча система закупівлі вовни та іншої продукції вівчарства не працює. Поглибило кризові явища у вівчарстві відміна квоти на державну закупівлю натуральної вовни для пошиву шкільної форми, військового та спецодягу для працівників СБУ, МВД, та інших державних споживачів речового майна.

  Не вистачає висококваліфікованих кадрів з питань вівчарства. Призупинена державна підтримка галузі. Існують проблеми з виділенням землі для ведення вівчарства.

 На сьогодні ринок збуту продукції вівчарства не спрацьовує. Особливо це боляче відчувають приватні господарства населення та фермерські господарства, які є основними виробниками продукції вівчарства, але доступу до каналів збуту вони не мають.

 Наприклад, власники овець, що мають дрібні ферми, не в змозі як слід підготувати вовну до реалізації, тобто розкласувати її, затюкувати, зберігати, сформувати крупну партію і забезпечити транспортування. Цим користуються приватні посередники, які скуповують продукцію за мізерні ціни і лише наносять збитки селянам. Аналогічна ситуація із закупівлею овчин, каракульських шкурок та ін. Крім того, з різних причин весь час галузь була зорієнтована на виробництво лише вовни, що, безумовно, теж вплинуло на збитковість галузі. Майже не розвивались високоефективні, спеціалізовані напрями продуктивності – молочний, м’ясний та багатоплідний.

            З метою відновлення та формування конкурентноздатної галузі вівчарства необхідно:

- Надати пріоритет створенню крупнотоварних вівчарських ферм з поголів’ям 1000 і більше голів вівцематок, запровадивши державну політику підтримки інвесторів в галузь вівчарства через відшкодування 50% капіталовкладень в будівництво та реконструкцію, як це передбачено в молочному скотарстві, свинарстві та птахівництві.

-  Створювати та розвивати нові перспективні спеціалізовані напрями продуктивності овець, а саме: м’ясний, м'ясо-вовновий, багатоплідний, молочний.

-  Вирішити це можливо як за рахунок створення чистопородних стад зарубіжної селекції, їх акліматизації до умов різних природно-кліматичних зон з метою їх використання для промислового схрещування, так і через вдосконалення існуючих в Україні м'ясо-вовнових порід і типів.

-  Найбільш придатними для виробництва високоякісної ягнятини та баранини з вітчизняних порід є асканійська м'ясо-вовнова порода з кросбредною вовною, цигайська, прекос, асканійська каракульська, романівська; зарубіжної селекції: суффольк, ільдефранс, олібс, шароле, тексель, романівська.

-  Аналіз свідчить, що економічну ефективність галузі вівчарства на даному етапі можливо забезпечити лише за рахунок виробництва високоякісної, делікатесної ягнятини та баранини, а також м’яких та твердих сирів з овечого молока, які в структурі надходжень від реалізації продукції вівчарства складають 75-80% і користуються на внутрішньому та європейському ринках великим попитом.

-  Для прискорення темпів створення м’ясного вівчарства в Україні, поряд з використанням вітчизняного генофонду, доцільно завести 800-1000 голів маточного поголів’я м’ясних зазначених вище порід зарубіжної селекції та створити на базі Інституту ТСР ім. М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» – ННСГЦВ відповідні племрепродуктори.

-  На базі Інституту ТСР ім. М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» та СП «Асканія Генетик» (Херсонська область) створити колекційне стадо зникаючих порід овець та спермобанк високоцінних баранів-плідників імпортних м’ясних, молочних та багатоплідних порід овець для забезпечення спермопродукцією товарних господарств усіх регіонів України.

-  Для формування спеціалізованого молочного напряму продуктивності овець закупити по імпорту високопродуктивні молочні породи (остфрізьку, лаконе, авасі) і створити племінні репродуктори з подальшим використанням баранів-плідників для підвищення молочної продуктивності порід вітчизняної селекції.

-  В регіонах, де розводять і доять гірсько-карпатських, цигайських, кросбредних і каракульських овець (Одеська, Чернівецька, Закарпатська та ін.. обл.) слід запровадити машинне доїння овець та організувати поглиблену переробку овечого молока на м’які і тверді сири з подальшим фасуванням готового продукту.

-  Рекомендувати до впровадження позитивний досвід створення високотехнологічного модельного господарства комбінованого напряму продуктивності на 5,0 тис вівцематок асканійської каракульської породи овець виробничо-комерційної фірми «Бородіно-А» Тарутинського району Одеської області.

-  Для подальшого поширення досвіду створення крупнотоварних модельних господарств необхідно вирішити на законодавчому рівні питання щодо використання земель запасу та стабільних довгострокових орендних відносин  для створення кормової бази для овець.

- Враховуючи позитивний вплив державної підтримки галузі, яка діяла з 2005 по 2009 рік і посприяла збільшенню чисельності поголів’я овець (+14%), відновити практику державних дотацій за наявне маточне поголів’я та його приріст у товарних господарствах, а також переглянути підходи щодо виділення коштів на селекцію у вівчарстві, а саме: державну підтримку надавати не лише племзаводам, а й провідним племрепродукторам.

-  В умовах дрібнотоварного вівчарства створювати заготівельні та сервісні кооперативи, які б надавали послуги товаровиробникам продукції вівчарства у веденні селекційно-племінної роботи, організації стриження овець, класируванні вовни, оцінці якості продукції та її реалізації на ринках України.

-  Відновити роль Укоопспілки як заготівельника вовни, овчин, каракулю та шкір, надавши для неї пільгові кредити для проведення закупівлі цієї сировини.

-  Враховуючи, що селянину чи фермеру, що займається вівчарством, фінансово не під силу закупити доїльну установку, стригальну техніку, електропастухи та інше технологічне обладнання, доцільно включити їх в перелік одержувачів цієї техніки на лізингових умовах та вирішити питання щодо виготовлення вітчизняного технологічного обладнання для первинної та поглибленої переробки м’яса, молока, вовни, овчин тощо.

-  З метою забезпечення державних спецспоживачів, спецорганів спеціальним одягом, а дітей - шкільною формою з вовни, овчин та шкірсировини, які не мають аналогів за гігієнічними властивостями, відновити державні квоти на закупівлю цієї сировини.

- Враховуючи 80-річний досвід підготовки висококваліфікованих селекціонерів, технологів, техніків штучного осіменіння, бонітерів овець, стригалів і класирувальників вовни та відповідну базу, і надалі продовжувати підготовку та перепідготовку цих кадрів на базі Асканійської школи підвищення кваліфікації спеціалістів по виробництву продукції вівчарства.

Яндекс цитирования Рейтинг@Mail.ru